Завжди раді вам!
Для Вашої зручності рекомендуємо скористатися попереднім записом на прийом
В Івано-Франківській клініці у вихідця з Іраку запозичують удосконалені методики хірургічної стоматології не лише місцеві лікарі, а й фахівці з інших регіонів України та навіть з-за кордону.
У «Галичині» за 2 листопада 2023 р. було надруковано інтерв'ю «Здоров'я із зубів починається». Багатьох читачів зацікавив не лише зміст розмови журналіста з директором Івано-Франківської клініки DR ALI`S DENTAL CENTER доктором Аль-Буднаіном Алі, а й, власне, особистість 30-річного стоматологічного лікаря — хірурга-ортопеда. Адже він після закінчення Івано-Франківського національного медичного університету зумів започаткувати в українському місті свою справу і під його орудою клініка нині успішно розвивається. Тож я знову зустрівся з доктором Алі й попросив його більше розповісти про себе, про те, як Україна стала для нього рідною, а саме так він стверджує.
— Докторе Алі, коли Вас уперше навідала мрія опанувати фах стоматолога?
— Уже в юності для мене чітко окреслився мій вибір майбутньої професії. Я народився й виріс у Республіці Ірак — арабській країні з давніми традиціями медицини, де останніми десятиліттями почали її вивчати молодь на цілком сучасному рівні. Та здобув спеціальність лікаря саме в Україні. Маю велике моральне задоволення, що обрав професію стоматолога.
— Як складалося Ваше життя в Івано-Франківську?
— Вирішив залишитися тут працювати після закінчення у 2011 році медуніверситету, де здобув великий обсяг фахових знань та освоїв практичні навички хірургічної стоматології. Для мене було дуже важливо присвятити себе, свою працю за цією медичною спеціальністю, а великою мірою — своє життя тому місту, в якому минули мої студентські роки. Я вважаю це своєрідною формою партнерства між мною і країною, яка мене прийняла і навчила, дала мені можливість використовувати ті знання, навички й набутий фаховий досвід для лікування українських пацієнтів. А особливо нині, під час воєнного стану в Україні, я відчув ще більшу їхню потребу в мені як лікареві, а також у саме такому приватному медичному закладі, який очолюю. Адже він забезпечує високий рівень лікування стоматологічних хворих, до того ж створення й розширення клініки означало появу робочих місць для немалої кількості людей, котрі не виїхали як заробітчани за кордон, а залишилися працювати у своїй країні.
Ще на початках існування нашої клініки у стоматологічній спільноті міста про мене казали, що я стараюся працювати з творчим підходом до справи. До мене долучилися інші лікарі — не із заскорузлим мисленням, а ті, що прагнули освоювати нові технології у стоматологічній практиці. Так мені вдалося сформувати в клініці команду однодумців. Усупереч скепсису деяких моїх колег із середовища Івано-Франківських стоматологів, вона не «розсипалась», і це мене втішило, по-справжньому відчув себе лідером, який іде в правильному напрямі.
— Тобто Ви, амбітний молодий фахівець, кажучи спортивними категоріями, встановили для себе високу планку — опанувавши в Україні фах стоматолога, стати тут не лише висококваліфікованим лікарем, а й зайнятися підприємництвом, започаткувати власну справу, що людині в чужій для неї країні, звісно, важче, ніж корінному жителеві?
— Спочатку, коли вступав до медуніверситету, моя мрія не перевищувала бажання стати просто хорошим лікарем-стоматологом, але у процесі навчання запраглося більшого. Хотілося в недалекому майбутньому мати свою стоматологічну клініку, яка надавала б послуги високої якості й досягла топового європейського рівня. Власне, це й спонукало мене будувати своє життя саме в Україні. Я створив тут сім'ю і цим ще більше вкоренився на українській землі. Далі постійно працюю над своїм фаховим удосконаленням — читаю статті в закордонних наукових журналах, ознайомлююся з найновішими посібниками з хірургічної стоматології, яка є моєю спеціальністю. Засвоюю найкращий досвід стоматологічної практики на курсах як в Україні, так і за її межами. Стимулює мою наснагу до праці для користі громади міста повага до країни, в якій я нині живу, до мови українського народу, якою розмовляю з пацієнтами, друзями і в колі своєї сім'ї та яку й далі вивчаю, поринаючи в її глибини.
— Отже, впевненості в собі Вам додалося, коли Ви як керівник клініки відчули, що йдете у правильному напрямі…
— Я прагну бути, сказав би так, правильним лідером колективу, позитивним прикладом для працівників клініки. І прагнення це не голослівне — не тільки я, а й вони з кожним певним прожитим періодом відчувають, що наш медичний заклад зробив крок уперед і в правильному напрямі. Відчувають, що рівень професійних знань, кваліфікації та мотивації до ефективної праці на ниві стоматології стає у членів колективу чимраз вищим. Сповна усвідомлюю свою роль керівника клініки, чий обов'язок — передовсім згуртовувати її колектив. Лише тоді він працюватиме ефективно, постійно забезпечуватиме високу якість надання стоматологічних послуг, а отже — тривалий позитивний результат лікування пацієнтів.
— На чому спеціалізуєтесь як лікар особисто Ви?
— Я виконую у клініці хірургічні маніпуляції вищого і середнього рівнів складності. А ще співпрацюю з іншими клініками міста, нашої області й сусідніх регіонів — запрошують мене для надання стоматологічної допомоги пацієнтам в особливо важких випадках. І навіть за кордон декілька разів їздив з цією метою. Я одним із перших серед лікарів Івано-Франківська модифікував техніку кісткової реконструкції щелепи. А тепер ми одними з перших в Україні впроваджуємо у своєму центрі новий метод імплантації — складним пацієнтам ставимо сколові імпланти в щелепу замість втрачених зубів. Це взагалі-то не новий, а напівзабутий метод, він досить складний, але мене дуже зацікавив, хочу його теж модифікувати й впровадити в сучасну хірургічну стоматологію.
Моя вузька спеціалізація — кісткова реконструкція, імплантація, кісткова пластика, найновіші методики яких пропоную пацієнтам я в числі поки що небагатьох українських та закордонних лікарів: робимо це навіть на тих ділянках щелепи, на яких, як вважали ще донедавна, загалом неможливо здійснювати такі маніпуляції. Також надаю пацієнткам і пацієнтам, котрі з різних причин втратили або пошкодили передні й задні зуби, таку послугу, як відновлення усмішки за допомогою естетичних вінірів та коронок, аби обличчя людини набуло нового й природного зовнішнього вигляду.
Я член асоціацій імплантологів Івано-Франківська, Прикарпаття й України, а також Світової асоціації імплантологів (ITI). На стоматологічних конференціях ділюся з колегами своїм досвідом використання в лікуванні пацієнтів нових методик. Також проводжу дистанційне навчання з лікарями, і не лише прикарпатськими, даю поради, коли вони стикаються на практиці зі складними випадками. В нашій клініці запозичують удосконалені мною методики хірургічної стоматології лікарі не лише з Івано-Франківська й області, а й з інших регіонів України і навіть з-за кордону.
— Схоже на те, що Ви віддаєтеся роботі на всі сто відсотків, інакше не мали б таких вагомих здобутків у цій царині стоматології…
— Я направду свою професію дуже люблю, тому постійно жертвую своїм дозвіллям, призначеним для особистого життя, працюю й у вихідні, коли пацієнти потребують надання невідкладної стоматологічної допомоги. А такі ситуації бувають часто, в них я та моя команда перевіряємо свій професіоналізм. Саме такі ситуації випробовують нас, слугують фаховому зростанню моєму та інших лікарів-стоматологів клініки. Передумовою ж такого зростання є налагоджена система їх навчання, підвищення кваліфікації на курсах — на це наш заклад щороку витрачає немалі кошти. Але без цього ми просто не могли б успішно впроваджувати в практику найсучасніші технології лікування пацієнтів. Лікарі мають досконало опановувати роботу на новітньому обладнанні, яке закуповує клініка.
— Але щоб набиратися енергії на трудові будні, мати добре фізичне самопочуття, мусите таки знаходити час і для відпочинку. Чи маєте хобі?
— Моє хобі — це спортивне полювання. А ще — ви, мабуть, не повірите — я віднедавна став байкером. «Осідлати» спортивний мотоцикл було моєю давньою мрією, яка дивним чином поєднувалася з прагненням подолати в собі острах перед їздою на шаленій, як мені видавалося, швидкості. І його вдалося здолати з першого ж разу, коли сів за кермо «залізного коня». Тепер їжджу на ньому й за межі області. Полюбив високу швидкість — вона додає мені впевненості в собі й загалом у житті.
Розмовляв Іван ГАВРИЛОВИЧ.
Для Вашої зручності рекомендуємо скористатися попереднім записом на прийом